Максим Білик: «Ми єдиний колектив».

bilik new-Як розпочинався твій шлях у футболі, хто був твоїм першим тренером?

Свій шлях в футболі я розпочав у вісім років, самостійно записавшись в секцію, до тренера Усенка Анатолія Васильовича. Далі був Дніпропетровський спорт-інтернат, після закінчення якого все пішло, як кажуть, по накатаному: друга ліга, дубль…..

 

-Як склалося так, що ти підписав контракт з  «Нафтовиком»?

В минулому році я грав за аматорський клуб, до нас на ігри приїжджали представники «Нафтовика», спостерігали за гравцями. Пізніше я отримав запрошення на перегляд від ФК «Нафтовик». Коли пройшов три учбово-тренувальних збори зі мною підписали контракт.

-Чому так сталось, що ти піднявшись до прем’єр-ліги відразу перейшов в другий дивізіон, а потім в аматорський клуб?

Це життя. Бувають злети і падіння. В один момент мене щось надломило і я вирішив кинути займатись футболом. Потім зібрався духом і повернувся, зрозумів, що без футболу життя зовсім не таке, тому знайшов в собі сили і повернувся в футбол. Знову розпочав з низу карабкатись на гору. Усі можуть впасти, але сильний той хто підіймається.

- В тебе амплуа захисник, чому так, чому не воротар чи нападник?  

Розпочинав на воротах. Пізніше, коли підріс, перейшов в захист.

- Як так сталося що твій вибір впав на футбол, а не хокей чи теніс наприклад?

Мій кращий друг записався на футбол і я звичайно пішов за ним. Так і склалось по життю.

- В тебе на футболці 37-й номер, чому саме тридцятьсім?

Ніколи не надавав цьому значення. Який видали, під таким і граю.

-Як тобі наше місто?

Гарне невелике містечко, якраз для того, щоб розвиватись футболістові. Мені подобається.

-З ким із нових партнерів знаходиш взаєморозуміння на полі, в побуті?

За той невеликий проміжок часу відколи я в команді, вже з багатьма хлопцями знайшов спільну мову. Відчувається, що ми єдиний колектив і це дає натхнення виконувати усі настанови тренера, зігруватись на полі, адже вже незабаром початок нового сезону.